|
|
ІНСТРУМЕНТИ ПІДТРИМКИ РОЗВИТКУ
ПІДПРИЄМНИЦТВА ТА СПРИЯТЛИВОГО БІЗНЕС СЕРЕДОВИЩА ІНКУБАТОРИ МАЛОГО БІЗНЕСУ
ПРОБЛЕМА Громади прагнуть допомагати тим інноваційним малим підприємствам, які мають цікаві ідеї, але яким бракує ресурсів для самостійного початку роботи. Привабливим інструментом для підтримки таких підприємств є добре продумані та добре організовані інкубатори малого бізнесу.
|
Лаура Ріс, Університет штату Мічиган
ЩО ТАКЕ ІНКУБАТОР МАЛОГО БІЗНЕСУ?
ОПИС БІЗНЕС-ІНКУБАТОРІВ
ВПРОВАДЖЕННЯ
Основні речі, які варто взяти до уваги перед створенням бізнес-інкубатора
Додаткові знаряддя
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
ЩО ТАКЕ ІНКУБАТОР МАЛОГО БІЗНЕСУ?
Інкубатори для малого бізнесу як інструмент економічного розвитку мають довгу історію, яка почалася на початку 1970-х років у Великій Британії з кооперативів митців, які часто розташовувалися в історичних будівлях. В Сполучених Штатах бізнес-інкубатори використовувалися для того, щоб допомогти відбудувати занедбані райони в місті, сприяти науковим інноваціям (наприклад, через ґрантові програми Національної фундації наук (National Science Foundation), які підтримують створення партнерств між університетами та підприємствами), і надавати можливості групам підприємців поділитися своїми знаннями з власниками інших підприємств (Campbell and Allen, 1987). Якщо на початку інкубатори почали з’являтися порівняно в невеликій кількості – приблизно 40 зареєстрованих інкубаторів в США в 1985 р. – то в 1995 р їх число вже зросло до принаймні 600, що переважно пояснюється привабливістю інкубаторів як знаряддя сталого розвитку (NBIA, 1996). Зараз існує понад 1 400 інкубаторів у Північній Америці: 1 115 в США, 191 у Мексиці та 120 в Канаді (www.nbia.org). Програми створення бізнес-інкубаторів розроблено у всьому світі і вони працюють в країнах від Східної Європи (www.wtec.org) до Близького і Далекого Сходу (www.ssl.gov.cn; www.infodev.org) та Австралії (www.businessincubation.com).
Інтерес до інкубаторів частково пояснюється тією роллю, яку відіграє малий бізнес у багатьох місцевих економіках. Наприклад, у 1993 р. 53,7% зайнятості в США забезпечували фірми, в яких працювало менше 500 працівників. На малі підприємства припадало 55% всіх нововведень у продуктах та послугах (Sherman and Chappell, 1998). Отже, невеликі підприємства, власники яких проживають в громаді, є більш інноваційними і можуть зростати значно швидше, ніж великі підприємства, власниками яких часто є особи, які не проживають в даній місцевості. І оскільки невеликі підприємства, що, як правило, отримують допомогу від інкубаторів, перебувають у власності і управляються місцевими підприємцями, вони сприяють створенню місцевої економічної бази і мають більше шансів залишитися в громаді, ніж міжнародні фірми, що не прив’язані до якоїсь конкретної території. Крім цього, підтримка в створенні місцевих підприємств може допомогти утримувати молодих підприємців в громаді, і в такий спосіб уникати відтоку кваліфікованих і освічених кадрів, який має місце в деяких ізольованих районах.
Проте, слід зробити одне зауваження стосовно зосередження уваги на малих підприємствах як інструменті економічного розвитку. Справа в тому, що 52,7% малих підприємств припиняють діяльність протягом перших чотирьох років свого існування (Sherman and Chappell, 1998). Цей факт має таке значення для економічного розвитку:
- Малі підприємства є бажаними, оскільки вони створюють робочі місця для місцевих мешканців і підтримують місцевих підприємців;
- Малі підприємства працюють в сферах технологічних інновацій або в творчих чи художніх сферах, які потребують відносно незначних ресурсів для підтримки роботи підприємства;
- Розвиток малого бізнесу створює новий місцевий або регіональний економічний капітал; проте
- Треба докласти багато зусиль для того, щоб новостворене підприємство не закрилося.
- І з огляду на ризик припинення діяльності, що притаманний малим підприємствам, інкубатори слід розглядати не як наріжний камінь стратегій економічного розвитку, а як бажане доповнення до інших зусиль, спрямованих на розвиток малих та середніх підприємств (МСП) у громаді.
Бізнес-інкубатори стимулюють та допомагають у створенні та розвитку нових підприємств, надають підтримку, яка зменшує шанси їх банкрутства. Найбільш поширеними цілями програм інкубаторів є “створення робочих місць в громаді, підтримка підприємницького клімату громади, утримування підприємства у громаді, створення та нарощування обсягу виробництва місцевої промисловості, та диверсифікація місцевої економіки” (www.nbia.org). Дослідження з оцінки роботи бізнес-інкубаторів показали, що з незначними інвестиціями громадських коштів, вони успішно стабілізують роботу малих підприємств, створюють певну кількість робочих місць і збільшують обсяги збуту продукції фірм, які користуються їх послугами (Lyons, 1990; Tornatzky, et. al, 1995; Sherman and Chappell, 1998). І дійсно, було доведено, що вартість створення одного робочого місця в США за допомогою бізнес-інкубаторів складає приблизно 6 580 доларів США, тоді як вартість робочого місця, створеного за допомогою інших програм, наприклад, податкових пільг, коливається від 11 000 доларів США до 50 588 доларів США (Markley and McNamara, 1995; 277).
Як правило, інкубатор для малих підприємств починається з приміщення для спільного місця розташування для нових фірм. Дотації з бюджету компенсують нижчу за ринкову орендну платню для перспективних підприємств. На додаток до низької орендної плати та співіснування з іншими, як правило, схожими новими фірмами, інкубатор надає перелік додаткових допоміжних послуг, які покликані задовольнити потреби малих нещодавно започаткованих фірм, якими володіють недосвідчені підприємці-початківці. Найпоширенішою формою роботи бізнес-інкубаторів у Північній Америці є їх функціонування під керівництвом неприбуткових організацій; 90% інкубаторів працюють в такий спосіб. Якщо точніше, то 25% підтримуються науковими закладами, 16% - державними установами, 15% - організаціями з економічного розвитку і приблизно 10% - громадськими організаціями (www.nbia.org). [Дані не складають повністю 100 відсотків, оскільки показані лише найтиповіші форми.]
Фізичні приміщення та інфраструктура, які надаються інкубаторами, можуть бути декількох видів. Інкубатори, які надають допомогу приватним підприємцям, що надають професійні послуги, можуть складатися з окремих офісних приміщень і приміщень загального користування. Такі приміщення можуть бути створені у відносно малих, не більше ніж 3 000 кв. футів (280 квадратних метрів ), будівлях і використовувати колишні житлові чи комерційні приміщення. З іншого боку, інкубатори, що обслуговують виробничі чи високотехнологічні підприємства, як правило потребують більших площ і можуть займати приміщення площею понад 100 000 квадратних футів (біля 4 300 кв. метрів). Багатоповерхові приміщення промислових підприємств добре підходять для такого типу інкубаторів.
Бізнес-інкубатори надають як матеріальну, так і нематеріальну допомогу новим підприємствам. Матеріальні послуги зазвичай включають:
- Спільне використання приміщень загального призначення – конференц-залів та кімнат відпочинку – для проведення зустрічей з клієнтами і більш неформального спілкування з співмешканцями інкубатора;
- Спільне використання послуг для бізнесу, таких як обчислювальне обладнання, секретарські послуги, бухгалтерія, маркетинг та правова підтримка;
- Допомога в основних бізнесових видах діяльності, таких як складання маркетингових планів, спільне просування товарів, бізнес-плани, фінансові системи, бухгалтерія тощо;
- Дещо більша гнучкість в термінах та розмірі орендної плати та інших видів платежів, які є важливими з урахуванням потреб мешканців інкубатора;
- Спільна закупівля матеріалів та компонентів для ведення бізнесу, часто включно із поєднанням виробничих циклів серед фірм-учасників одного і того ж інкубатора.
Допомога у забезпеченні стартовим капіталом є також критичним матеріальним компонентом проектів інкубаторів. Хоча багато інкубаторів безпосередньо не включають даний компонент, оскільки часто забезпечення стартовим капіталом знаходиться поза можливостями ресурсів органів місцевої влади або інших спонсорів інкубатора, забезпечення доступу фірмам в інкубаторі до достатнього стартового капіталу є серйозним вкладом у довготривале функціонування нових фірм (Fasenfest et. al., 2005). Місцева влада може сприяти такому забезпеченню в декілька способів. Найбільш суттєвою є допомога в отриманні стартового капіталу із зовнішніх джерел, наприклад, місцевих комерційних банків, чи інших державних програм. Програми інкубаторів можуть також включати громадську підтримку, таку як надання андеррайтингу або гарантій для позик фірмам, що працюють в інкубаторі. Нарешті оптимальним способом надання підтримки новим малим підприємствам є включення позик малим підприємствам або відновлюваного фонду позик до переліку послуг, які надаються інкубатором.
Нематеріальні переваги з’являються тоді, коли створюється можливість власникам підприємств в інкубаторі підтримувати один одного, і це в свою чергу може також перетворитися в матеріальну вигоду у формі укладання контрактів між фірмами в інкубаторі. Частіше за все нематеріальні вигоди з’являються тоді, коли інкубатори побудовані таким чином, що включають фірми з відносно схожою продукцією, виробничим процесом та потребами в послугах. Наприклад, підприємці, які працюють у бізнес-інкубаторі високих технологій можуть обмінюватися новими інноваційними розробками, формуючи творчі колективи і взаємозбагачуючись своїми ідеями. Підприємці в інкубаторах, які працюють з підприємствами біологічних технологій, можуть допомагати один одному в розробці продуктів та комерціалізації інноваційних розробок. Навіть якщо в інкубаторі знаходяться підприємства з різних галузей, підприємці можуть обмінюватися досвідом та ідеями щодо маркетингу, бухгалтерського обліку, розробки нових продуктів, найму робочої сили тощо.
Головна мета бізнес-інкубатора полягає в тому, щоб започатковані в інкубаторі нові підприємства змогли вийти звідти після того, як вони стануть надто великими або достатньо стабільними, щоб працювати без допомоги інкубатора. Це звільняє місце в інкубаторі для нових фірм. Отже, критерієм успішної роботи інкубатора є коефіцієнт випуску підприємств, а певні терміни їх перебування в інкубаторі повинні бути обговорені в угоді на вступ до нього.
Національна асоціація бізнес-інкубаторів (NBIA) в Сполучених Штатах стверджує, що першим кроком до впровадження має бути вкладення коштів у проведення техніко-економічного обґрунтування, оцінки ринку для інкубатора, фінансових вимог та джерел фінансування і підтримки громади. Коли цей важливий крок зроблено, виявляється, що “зразкові” інкубатори мають ряд характерних властивостей, які стали “стандартами галузі” за визначенням NBIA. такі отже, зразкові інкубатори:
- Наслідують два головних принципи бізнес-інкубування: зосередження зусиль для позитивного впливу на економічний стан громади шляхом сприяння успіху нових підприємств та створення сталої та ефективної моделі функціонування самого бізнес-інкубатора.
- Досягають домовленості щодо формулювання головного завдання, яке визначає роль інкубатора в громаді і розробити стратегічний план, який включає кількісно вимірювані цілі на шляху виконання головного завдання.
- Структуризують інкубатор таким чином, щоб забезпечити його фінансову самодостатність шляхом розробки і впровадження реалістичного бізнес-плану.
- Підбирають на роботу та платять відповідну платню управлінській команді, яка в змозі досягти головного завдання інкубатора і здатна допомагати підприємствам ставати на ноги.
- Створюють ефективну Раду директорів інкубатора, які б віддано працювали для виконання його головного завдання і на збільшення ролі управлінської команди в підтримці успішних компаній.
- Розставляють пріоритети в роботі керівництва таким чином, щоб приділяти найбільшу увагу допомозі клієнтам, включаючи упереджувальні поради, що призводять до успішного функціонування підприємств і створення добробуту.
- Планують інкубаторські приміщення та розподіляють ресурси, методологію роботи та інструментарій, які допомагатимуть йому ефективно надавати бізнесові послуги фірмам-клієнтам, і які відповідають потребам розвитку будь-якої компанії.
- Прагнуть інтегрувати програму та діяльність інкубатора у структуру громади, її цілі та стратегії економічного розвитку.
- Заручаються підтримкою зацікавлених сторін, включно із доступом до ресурсів, які б допомагали фірмам-клієнтам інкубатора та сприяли роботі інкубатора та досягненню цієї мети, і
- Підтримують інформаційну систему управління та збирають статистичну та іншу інформацію, необхідну для постійної оцінки програми, і в такий спосіб покращують ефективність програми, дають їй можливість підлаштуватися до потреб клієнтів.
Основні речі, які варто взяти до уваги перед створенням бізнес-інкубатора
Оцінка діяльності бізнес-інкубаторів, нещодавно проведена Адміністрацією США з економічного розвитку (US Economic Development Administration), говорить про те, що для того, щоб інкубатори могли краще, систематичніше і протягом тривалого часу сприяти успішному і сталому економічному стану громад, необхідно керуватися наступними рекомендаціями (Fasenfest, et al, 2005). Якщо ці умови, або умови, які були зазначені вище в частині, де йшла мова про впровадження, не виконуються, тоді бізнес-інкубатор не може стати ефективною довготерміновою стратегією розвитку місцевості
Фінансування: Пошук адекватного фінансування інкубатора є надзвичайно важливим першим кроком у його створенні. Більшість інкубаторів (за деякими дослідженнями – приблизно 2/3) не є самоокупними і не стануть такими ще принаймні десять років (NBIA, 1992). Отже, інкубатори слід розглядати як інструмент розвитку громади, що потребує фінансування, а не як потенційне джерело прибутку. Інкубатори фінансувалися за допомогою спільних приватних зусиль, але здебільшого отримували підтримку через державне фінансування з різних рівнів. Хоча переважно інкубатори створюються на місцевому або регіональному рівні, деяке або більшу частину свого фінансування вони отримують від державних органів вищих рівнів. При складанні калькуляції початкових коштів, які потрібні для інкубатора, потрібно брати до уваги поточні витрати в поєднанні з таким очевидними статтями витратами як земля, приміщення та інфраструктура.
Природа інкубатора: Оцінки роботи інкубаторів для малих підприємств говорять про те, що найуспішніші інкубатори розвивалися навколо якоїсь спеціалізації або конкретної ніші виробництва. Отже, на ранніх стадіях створення інкубатора посадовці місцевих органів влади повинні прийняти рішення, які саме фірми будуть розміщуватися в конкретних інкубаторах. Варіантів є багато, але конкретні приклади включають: біотехнології, творчу або мистецьку діяльність, комп’ютери або високі технології, транспортні, аеронавтика тощо. Успішними інкубаторами є також ті, які створюються з дуже вузькою метою, наприклад надання спільних офісних приміщень та послуг компаніям, що розташовані в громаді. Ключовим моментом є залучення взаємодоповнюючих або споріднених фірм для того, щоб сам інкубатор представляв певну нішу, а фірми у ньому могли мати найбільшу користь від спільного розташування.
Штат інкубатора: Від співробітників вимагається керування роботою інкубатора і надання, принаймні частково, послуг супроводу бізнесу. Попри те, що більшість інкубаторів мають своїх штатних радників з питань бізнесу для навчання нових підприємців діловим навичкам, інкубаторам все ж потрібні джерела доходів, щоб залучати радників зі сторони. Хоч деякі з радників і працюють на добровільних засадах, все ж потрібно мати кошти для оплати праці зовнішніх експертів з питань бізнесу та технологій.
Приміщення: Потрібно звернути увагу на характеристики приміщення всередині інкубатора. Гнучкість планування внутрішніх приміщень є важливою для: створення умов для розвитку фірм в інкубаторі; створення варіантів приміщень для різних виробничих потреб; створення приміщень, придатних для розташування достатньої кількості фірм, щоб мати довгостроковий прибуток; і для пристосування до змін в діяльності фірм в інкубаторі, спричинених змінами технологій. При плануванні бізнес-інкубатора слід пам’ятати, що високотехнологічні види діяльності, зокрема, можуть вимагати коштовного обладнання, як-от лабораторій, комп’ютерів та іншого спеціального обладнання. Розвиток біотехнологічних інкубаторів, наприклад, вимагатиме спеціальних приміщень для здійснення такої діяльності, і вірогідно коштуватиме більше, ніж створення інкубаторів іншого типу.
Зовнішній інтелектуальний потенціал: Доступ до зовнішніх джерел знань в галузі високих технологій та підприємництва, які зосереджуватимуться в університетах, є надзвичайно сприятливим для підтримки фірм, для розробки інновацій та для надання технічної інфраструктури. Нестача зовнішніх місцевих експертів може набагато ускладнити створення та утримання інкубатора, оскільки надання таких технічних послуг є його невід’ємною частиною. Крім цього, ширший перелік технологічних ресурсів був би корисним для надання підтримки та доступу до ринків фірмам після того, як вони залишать інкубатор.
Часові обмеження перебування в інкубаторі: Інкубатори можуть існувати протягом довгого часу, маючи в своєму складі малі підприємства, які були в ньому з самого початку. Проте це не є оптимальним. Хоча повільна зміна фірм в інкубаторі все ж є показником створення невеликої кількості нових стабільних фірм, завданням інкубатора є вирощування фірм, випуск їх у незалежне функціонування і надання можливості новим фірмам розвиватися. Для того, щоб такий підхід спрацював, необхідно з самого початку взяти до уваги часові обмеження і включити їх до визначення структури інкубатора. Існують різні варіанти часових рамок залежно від природи фірм, але потрібно визначити певний час, коли попередні мешканці повинні виїхати і звільнити місце для інших.
Насамкінець, планування інкубатора, його масштаби, та необхідні ресурси мають відповідати умовам місцевої економіки. Іншими словами, в регіонах із невеликим рівнем підготовки робочої сили, обмеженими ринками, інкубатори повинні бути невеликі і, можливо, зосереджуватися на наданні офісних приміщень або на підтримці місцевих підприємців. Там, де ринки вже мають сформовані високотехнологічні або добре розвинені промислові сектори, можна створювати більш амбітні та інноваційні інкубатори.
Існує декілька допоміжних інструментів економічного розвитку, які можуть і повинні бути застосовані разом з інкубаторами для малого бізнесу.
Фінансування малого бізнесу: Початкове фінансування може мати різні форми. Відновлювані фонди позик часто застосовуються в поєднанні з найуспішнішими бізнес-інкубаторами. Для підтримки створення нових фірм надаються невеликі позики з нижчими ніж ринкові процентними ставками. В міру того, як перші позики виплачуються, кошти реінвестуються в інші підприємства. Такі фонди, як правило, отримують свій початковий капітал через ґранти від органів влади вищого рівня, наприклад, національного, регіонального, рівня штату чи провінцій. Інші суспільні способи надання початкової допомоги включають позики під низькі проценти, гарантії позик та ґранти і фонди на проведення наукових досліджень та розробок. Інкубатори можуть також надавати допомогу фірмам у отриманні початкового капіталу через “інвесторів-ангелів” – осіб або фірм, які надають допомогу підприємствам-початківцям. Фахівці інкубаторів можуть допомогти підприємствам у отриманні позик, включаючи пошук потенційних позичальників, допомогу в підготовці презентацій на залучення венчурного капіталу, фінансових звітів тощо.
Індустріальні парки: Навіть якщо розміщення інкубаторів для малих підприємств в муніципальних індустріальних парках не є основною умовою їхньої ефективної роботи, в цьому є певна користь. Для інкубатора це можливість бути розташованим за меншу ціну на ділянці з необхідною інфраструктурою і, можливо, ближче до подібних підприємств. Для індустріального парку на початкових етапах це гарантує постійного мешканця, який може привабити інші фірми. Крім того, інкубатори можуть бути розміщені на території колишньої військової частини або покинутого промислового майданчика, що може стимулювати відновлення та подальший розвиток цих територій.
Професійна підготовка: Програми професійної підготовки і підвищення кваліфікації можуть покращити місцеві можливості для працевлаштування, збільшити наявність кваліфікованої робочої сили для створення нових та інноваційних фірм, а також для забезпечення робочою силою підприємств у бізнес-інкубаторі. Місцеві програми професійної підготовки, особливо ті, які орієнтовані на підвищення кваліфікації, високі технології або творчі спеціальності, сприятимуть розвиткові малих підприємств.
Навчання для підприємців: Краще доповнюють роботу бізнес-інкубаторів навчальні програми, спрямовані на підготовку місцевих підприємців. Такі навчальні програми наголос надають перевагу розвиткові навичок та кваліфікації, необхідних для створення та успішної роботи малого підприємства: фінансове планування, маркетинг, бухгалтерія, прийом на роботу та інші важливі підприємницькі функції.
Інвестиції в освіту: Крім підвищення кваліфікації та навчання основам підприємництва, інвестиції в місцеву інфраструктуру освіти є природнім доповненням до розвитку малого бізнесу. Якісна початкова та середня освіта дає необхідні трудові ресурси для економічного розвитку. Зосередження на вищих навчальних закладах може створити низку факторів, які підвищать ефективність роботи інкубаторів для малих підприємств. Університети генерують нові ідеї, які потрібні для започаткування нових високотехнологічних підприємств, викладацький склад може бути задіяний у підвищенні кваліфікації, необхідної для економічного росту, і часто може стати в нагоді для нових підприємств, надаючи їм послуги на початку їхньої діяльності.
Bearse, P. 1998. A question of evaluation: NBIA’s impact assessment of business incubators. Economic Development Quarterly 12: 322-333.
Campbell, C. and Allen, D.A. 1987. The small business incubator industry: Micro-level economic development. Economic Development Quarterly 1: 178-189.
Fasenfest, D., Reese, L.A., Rosenfeld, R.A. and Case, P. 2005. Evaluation of the impact of EDA economic adjustment program investments. US Department of Commerce: Washington, DC.
Lyons, T. 1990. Birthing economic development: How effective are Michigan’s incubators? East Lansing: Center for the Redevelopment of Industrialized States, Social Science Research Bureau., Michigan State University.
Markley, D.M. and McNamara, K.T. 1995. Economic and fiscal impacts of a business incubator. Economic Development Quarterly, 9: 279-278.
National Business Incubator Association (NBIA) 1996. 10th anniversary survey of business incubators: 1985-1995. Athens, OH: NBIA.
National Business Incubator Association (NBIA) 1992. The state of the business incubator industry, 1991. Athens, OH: NBIA.
Sherman, H. and Chappell, D.S. 1998. Methodological challenges in evaluating business incubator outcomes. Economic Development Quarterly 12: 313-321.
Tornatzky, L., Batts, Y., McCrea, N., Lewis, M. and Quittman, L. 1995. The art and craft of technology business incubation: Best practices, strategies and tools from 50 programs. Athens: Southern Technology Council, National Business Incubation Association, and the Ohio Institute for Local Government Administration and Rural Development.
