Вінниця впроваджує загальнодоступну систему електронного врядування
Є дві речі, що пронизують сьогоднішній світ і роблять його одним глобалізованим цілим незалежно від етнічних, культурних, релігійних чи інших відмінностей: Інтернет і "червона стрічка", як в англомовних країнах називають бюрократію. І хоча остання здається непереможною, застосування Інтернету та інших інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) може принаймні полегшити бюрократичні процедури та допомогти чиновникам надавати громадянам кращі послуги. Найдивовижніше, коли ініціатором таких застосувань ІКТ є чиновник.
Саме так сталося у Вінниці.
Ідея впровадження елементів електронного врядування вже, так би мовити, носилася в повітрі – ініційована групою посадовців міськради і лідерів місцевих неурядових організацій та підтримана міським головою – на момент включення такого проекту до Стратегічного плану економічного розвитку, що саме розроблявся. Однак набуття Стратегічним планом статусу нормативного акту зіграло важливу роль для обґрунтування виділення грошей на впровадження з міського бюджету та підтвердження серйозних намірів міста спільно фінансувати реалізацію проекту, коли воно брало участь у конкурсі на отримання гранту від Міжнародного фонду "Відродження" (МФВ). Як каже Вінницький міський голова Володимир Гройсман: "Немає стратегії – немає мети".
Відвідувач використовує один з терміналів, установлених у фойє Вінницької міської ради
Вінницький міський голова Володимир Гройсман є одним з найактивніших користувачів електронного уряду
"Ми будували систему моделі G2C ["уряд громадянину"], – розповідає Владислав Телень, начальник інформаційно-аналітичного управління Вінницької міської ради. – Будь-яка людина може отримати максимально повну інформацію про діяльність влади. Через Інтернет чи з терміналів [у фойє міськради] отримати доступ до всіх неконфіденційних рішень міськради; надіслати прохання, заяву чи скаргу будь-якому керівнику міськради і стежити за проходженням документа в режимі он-лайн; звернутися в будь-яке управління за роз’ясненням чи інформацією, а потім отримати відповідь електронною або звичайною поштою, отримати інформацію про лікарні, школи, заклади культури".
Стисло, вінницька система електронного врядування включає Інтернет-портал, внутрішній портал міськради, телефонну "гарячу лінію" та три термінали, встановлені у фойє міськради. Останні фактично усувають так зване "цифрове розшарування", тобто поділ на тих, хто має та не має доступу до Інтернету. Місто має намір встановити такі термінали у кожній районній раді та установах соціального забезпечення.
Система постійно розвивається – кожного дня до її бази даних додається все більше й більше інформації. Деякі елементи системи також корисні для підприємців та інвесторів.
Хоча в основі вінницької системи електронного врядування лежить модель G2C, від неї було б мало користі без відповідного компоненту "уряд для уряду" (G2G). За словами пана Гройсмана, система дозволяє посадовцям міськради працювати результативніше й ефективніше, підвищує їхню відповідальність. Крім того цей компонент є потужним інструментом для моніторингу та аналізу.
Для запровадження системи місто витратило 400 тис. грн. з власного бюджету і близько 300 тис. грн. (60 тис. дол.) коштів гранту від МФВ. Звісно, міський голова хоче, щоб системою користувалися. З цією метою розвиток системи супроводжується її промоцією в ЗМІ та навчальними заходами. Вінницький Муніципальний університет – курси підвищення кваліфікації для працівників міськради, як передбачено Стратегічним планом, – також звертатиме увагу на застосування сучасних інформаційних технологій.
Станом на середину вересня 2007 р. загалом 28 міст по всій Україні прийняли стратегічні плани, розроблені за підтримки проекту USAID "Економічний розвиток міст", і ще близько 20 стратегій очікує ухвалення або розробляється.
Ця стаття як файл .pdf